Анна д. Иосифа Замойская
княжна Катерина д. Михала Огiнська
У грудні 1744 року Катерина Огінська вдруге одружується з Антонієм Тадеушем Пшездзецьким, молодшим канцлером Великого князівства Литовського. Таким чином, Чорний Острів через кілька поколінь став власністю роду Пшездзецьких.
князь Михайло Сервацій Вишневецький, воєвода Віленський, гетьман Волинський князівства Литовскього, останній з роду. Помер князь у 1744 році. Після його смерті 26 березня 1750 року у м. Вишневець (нині містечко Тернопільської області) відбувся поділ майна між двома дочками князя: Ганною, що була у шлюбі з князем Йожефом Огинським, воєводою Троцьким і Ельжбетою, яка була у шлюбі з Михайлом Здіславом Замойським, воєводою Смоленським. Але тільки після проведення відповідної люстрації маєтків сестри змогли приступити до користування своїм спадковим майном. Очевидно ця люстрація тривала цілих 5 років (1744-1750), оскільки потрібно було описати кожний маєток та заново обміряти їх кордони з прилеглими землями.З гідно з заповітним актом дочці Михайла Здислава Замойського Катаржині Мнішовій дісталися графства: бранінськііл юбичовські, а також ключі: Вишневецькі, чайчиніські, вірбовіцькі, купальські,м іджіржеські, телеханські, володарські, антоновські, воробйовські і таганські.Князю Огинському та Ельжбетті -панні, а також Августині Константовій графині Платтеровій, Катаржині (дочь Огинских) Антоновій графині Пшездецькій, Геновефі Адамовій Бржостовській і Казіміру Михайлову Бржостовському випало наступне добро: графства комаржевські і дабровські, ключі: чарноостровські, ожуховіські, каролінські, опольські,борщайовіцькі, торжуські, дасжовські і дзюньківські,що у воєводстві київському лежали, разомз містечками Дзюньків, з усіма Юнашками і Наказним, а також з двома фольварками, урочищами Сжарайовка, прозвана Збаражовка, Розкопана Дамба,що до дідицтва того ключа належали.Свідоцтво на право приватної власності було затверджено спеціальноюПодольською комісією в складі: воєводи подольського Вацлава Ржевуцького, Каролья з Влопольських Мішковским, Рохом Михайлом Яблоновським тап ідчашим волинським Древіцьким П.А.Отже у спадок Катаржині Мнішовій дочці Михайла ЗдіславаЗамойського дісталися наступні графства: браницькі і любишовські і, ключі:вишневецькі, купільські, міджіржецькі, телеханські, володарські, антоновські,воробйовські, і таганіцькі.У спадок до князя Огинського і його дружини Ельжбетти-панні, Геновефі Адамовій Бржостовській і Казимиру Михайлову Бржостовському випалонаступне добро: графства комарженські ідабровіцькі, ключі: чарноостровські, ожуховицькі, каролінські, орпольські,борщайовіцькі, торжицькі, дашовські та джунковські…Мовою ориигіналу. Klucze: …. Dzunkowski «in parte w wdztwie kijowl ezacy, z miasteczkami Dziunkowem, i ze wsiami Junaszkami i Nakaznym, z fоlwarkami dwoma, takze uroczyskami Szarajowka przezwana Zbarazowka, Rozkopana Grobla, in parte wolnemi, in parte zabranemi, ktore ad haereditatem et vindicationem do dziedzica tego klucza maja nalezec». У перекладі з польської на українську мову це означає, ..ключ Дзюньківський, що належить до повіту Київського з містечком Дзюньків і селами Юнашки, Наказне, з двома фільварками, а також урочищами Сжарайовка, прозвана Збаражовка, Розкопана Дамба, частина з яких незаймані, частина відібраних силою, які успадковані та витребувані та до дідицтва того ключа мають належати. Право власності засвідчили: Вацлав Ржевуцький, воєвода Подольський, Кароль з Вілопольськіх, Місжковські, Рох Міхаіл Яблоновські, Р.А.Држевіцькі, підчаший волинський, підстароста.11 березня 1772 року відчуваючи, що сил з кожним днем стає все менше, 53-річний граф Антоній - Тадеуш Пшездецького склав заповіт, згідно з яким його володіння – м. Чорний Острів з прилеглими селами відійшлиу спадок до старшого сина Михайла. Графство на Заславлі, а також Дзюньківський ключ, якийскладався з м. Дзюньків та власницьких сіл: Долотецького,Наказного, Обозівки та Юнашок відійшли у спадок до меншого його сина Августа –Домініка Пшездецького.28 березня 1772 року граф Антоній - Тадеуш Пшездецький помер у Варшаві..
~ 1)
~ 2) Антоній Тадеуш Пшездзецький
1772-1799 гг. (X колено)
Міхал с. Антония Пшездецький (1747–1799),
граф, великий литовський писар, підписувався «граф на Чорному Острові». Найімовірніше саме він збудував в містечку родинну резиденцію. Спочатку він, а згодом і його син Константи Пшездецький були маршалками Проскурівського повіту, тобто головами дворянського (шляхетського) зібрання. В Україні наприкінці 18 століття – у 19 столітті маршалком (або маршалом) шляхти в Російській імперії називали місцевого (губернського чи повітового) предводителя дворянства, посада якого була виборною.
Спадкове графа Міхала Пшездецького 1797 года по камеральний і топографічний опис 1797-1799 рр. [ф.115. оп.1. спр.12.]:
1) мѣстечко Черній Островъ и предмѣстье Волчья Гора с.м.т. Чорний Острів, село Вовча Гора, Хмельн. р-н, Хмельн. обл. дерев’яний р-к. костел в ім’я Успіння Пресвятої Богородиці; кам’яна п.ц. в ім’я Преображення Господня ф.115.оп.1. спр.12. арк. 53-54 зв.
2) село Захаровцы - село Захарівці, Хмельн. р-н, Хмельн. обл. дерев’яна п.ц. в ім’я Святого архангела Михаїла
ф.115.оп.1. спр.12. арк. 54 зв.-55.
3) деревня Крачки - село Крачки, Хмельн. р-н, Хмельн. обл.ф.115.оп.1. спр.12. арк. 55.
4) село Катериновка - село Катеринівка, Хмельн. р-н, Хмельн. обл.дерев’яна п.ц. в ім’я Успіня Пресвятої Богородиці
ф.115.оп.1. спр.12. арк. 55 та зв.
5) деревня Антоновка - село Антонівка, Хмельн. р-н,Хмельн. обл.ф.115.оп.1. спр.12. арк. 55 зв.-56.
6) село Осташкы - село Осташки, Хмельн. р-н, Хмельн. обл.дерев’яна п.ц. в ім’я Святого Миколая ф.115.оп.1. спр.12. арк. 56 та зв.
7) село Грузевица - село Грузевиця, Хмельн. р-н, Хмельн. обл.спадкове графа Міхала Пшездецького дерев’яна п.ц. в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці ф.115. оп.1. спр.12. арк. 56 зв.106 9
8) приселокъ Засадки зараз не існує ф.115. оп.1. спр.12. арк. 57.
9) приселокъ Дофіевка зараз не існує ф.115. оп.1. спр.12. арк. 57.
10) село Мелешовцы село Малашівці, Хмельн. р-н, Хмельн. обл. дерев’яна п.ц. в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці ф.115.оп.1. спр.12. арк. 57 зв.
11) село Мартинковцы село Мартинівка, Хмельн. р-н, Хмельн. обл.дерев’яна п.ц. в ім’я Святого Великомученика Димитріяф.115.оп.1. спр.12. арк. 57 зв.-58.
11) село Войтовцысело Бережанка, Хмельн. р-н, Хмельн. обл. дерев’яна п.ц. в ім’я Архистратига Михаїла ф.115.оп.1. спр.12. арк. 58 та зв.
12) село Педосы село Педоси, Хмельн. р-н, Хмельн. обл.дерев’яна п.ц. в ім’я Покрова Пресвятої Богородиціф.115.оп.1. спр.12. арк. 58 зв.-59.
13) село Рѣдкодубы село Рідкодуби, Хмельн. р-н, Хмельн. обл.дерев’яна п.ц. в ім’я Успіня Пресвятої Богородиці
ф.115.оп.1. спр.12. арк. 59.
1799-1856 (XI колено)
Константин Пшездецький (1782-1856)
«Своеволие Пшездецких относительно закрепощения черноостровских крестьян достигло таких границ, что делом о принуждении крестьян работать даже в праздничные дни вынужден был в 1838 году заняться проскуровский уездный суд. Не приняв никаких решений, суд под давлением неоспоримых фактов все же констатировал превышение прав помещиком» [журнал «Подольские епархиальные ведомости», 1883, №30].
До 1861 року жителі села Осташки були кріпаками, обкладались податками. Земля належала графу Костянтину Пшездецькому. Йому у селі належало землі на 40 десятин більше ніж всьому населенню. Крім цього графу належали села Черепiвка, Ставчинці, Манилівка. Економ Топольницький проживав в селі Ставчинці, а в економії села Черепівка був управитель Можвінський. Економія біля поселення Люботин, яке відноситься до села Черепівка, почала будуватися в 1863 році, а до того часу економія була на півдні теперішнього поселення села Черепівки. За свідченням Є. Січинського: «Прихожани – малороси – селяни, з яких чол.. статі – 421; жін.. статі – 415; католиків чол.. статі – 18; жін.. статі – 16; євреїв – 7д. загальної статі. Жителі села - бідні, займаються виключно хліборобством, а ті, що не мають земельних наділів, йдуть на заробітки на цукрові заводи в Чорний Острів, Гонорівку, а також на будівництво залізниці.» Важливим ремеслом була обробка дерева, і в сучасний момент до 50% населення чоловічої статі столярує.
1856-1882 (XII колено)
Кароль Густав Иосиф с. Константина Пшездецький (1818-1882).
Сведений о нём очень мало, хотя это была интереснейшая личность, как впрочем, и все члены клана Пшездецких. Кароль был офицером российской армии. Служил волонтёром в Алжире, где был известен как капитан Pedecchi. С 1878 года начал печататься под псевдонимом Charles de Noire-Isle - Кароль из Черного Острова. Серьезно занимался переводами польскоязычных поэтов на французский язык. Было издано четыре тома: поэты Галиции, Литвы, Украины и Польши.
1872 год Ятвинский Иосиф священник с. Осташки, 2-ой Благочинный округ, Проскуровского уезда
~ Эльжбете Пшездецкой, урождённой Лахман (1830-1900). О ней можно почитать достаточно много. Вот что об этой "даме романтического века" писал современник (наверняка, один из многочисленных её поклонников). "Я познакомился с Пшездецкими, этой парой таких несхожих между собой супругов. Он - грубый гвардейский офицер, в старости - грамотный, но несчастный (?) переводчик на французский язык произведений Мицкевича. Она - знаменитость по имени Лизи Лахман, дочь генерала, якобы экс-еврея. Из самых соблазнительных - самая страстная, из самых приятных - самая приятная, кокетливая, с сапфировыми искрящимися глазами, с губами, как у непристойной вакханки; женщина удивительного обаяния, ума и остроумия, но слишком мягкого сердца. Она видела у своих ног, почти до самой своей старости, страстно влюбленных в неё мужчин, которые до сих пор живут ею". Она была близко знакома с Проспером Мериме и вела с ним длительную переписку. Поговаривали, что между ними была любовь, и Эльжбета была прототипом его повести "Lokisa".
Она часто навещала Проспера Мериме в Каннах, когда Пшездецкие зимовали во Французской Ривьере на своей вилле - в Ницце.Графиня переписывалась с Дельфиной Потоцкой - еще одной дамой из романтического века. (Запомните это имя. У меня в планах написать о её бурной жизни, но только в том случае, если мне удастся посетить Мурованые Куриловцы. Уверена, что вы тоже ничего не знаете об этом городке Винницкой области, где родилась и вышла замуж Дельфина Комар-Потоцкая, оставившая память о своих многочисленных романах с известными великосветскими личностями. Куда там - знаменитой Софии Потоцкой Витт!)
Уже в конце жизни, будучи прабабушкой Эльжбета познакомилась с Генрихом Сенкевичем, которого приглашала к себе в гости.
Возможно, что денежные дела графини были не очень хороши, потому что в 1898 году она продаёт своё имение в Черном Острове российской графине Игнатьевой, но с условием, что она будет доживать здесь свой век. Но 7 июня 1900 году, возвратясь в Черный Остров на летние каникулы из Ниццы, Эльжбета Пшездецкая умирает. Вечный покой она обретает рядом со своими мужем Каролем и дочерью Лаурой. И это были последние останки, погребенные в усыпальнице Пшездецких.
А графиня Игнатьева (узнать бы о ней!), чтобы проплатить карточные долги своего супруга, сдала имение и 511 десятин плодородной земли в аренду то ли донским казакам (?) то ли какому-то немецкому барону (?).
1882-1917 (XIII колено)
грф. Мария Карловна Пшездецкая (1850-1929)
в 1869 году была удачно выдана замуж за графа Викентия Валевского (1841-1896). Свадьбу праздновали в Вистбадене. Очевидно, брак был удачный, так как у Марии и Викентия было шесть детей.
В 1914 Черный-Остров, м., съ предместьями: Mapьяновка, Ляпинцы и Волчья гора, ее. ІІедосы, Р дкозубыг
Грузевица и дд Войтовцы и Мартыновка, нос. Засадки и фольв. Бродоьъ, принадл. графин Марье Карловне
Колонно-Валевской (р.-к.). Влад. жит. въ г. Варшав , Новый св тъ, № 35. Всей земли въ іш ніи 4430 д. 176 с , въ томъ числ : усадебн.—115 д. 480 с., пахотн. —2084 д. 1477 с, л са—1171 д. 1370 с , выгон, и с н.—303 д. 1732 с. и неудобн.—754 д. 2317 с. Именіе находится въ управленіи. Представительница имнія— графиня Елисавета Юрьевна Пржездзецкая. Также владельцами в мiстечку Чорний Острiв были 1914 - Волконская София Михайловна 2881 дес., м. Черно-Остров, Кисилев Иван Петрович 114 дес., м. Черно-Остров.
Лаура Карловна Пшездецкая
княжна Катерина д. Михала Огiнська
У грудні 1744 року Катерина Огінська вдруге одружується з Антонієм Тадеушем Пшездзецьким, молодшим канцлером Великого князівства Литовського. Таким чином, Чорний Острів через кілька поколінь став власністю роду Пшездзецьких.
князь Михайло Сервацій Вишневецький, воєвода Віленський, гетьман Волинський князівства Литовскього, останній з роду. Помер князь у 1744 році. Після його смерті 26 березня 1750 року у м. Вишневець (нині містечко Тернопільської області) відбувся поділ майна між двома дочками князя: Ганною, що була у шлюбі з князем Йожефом Огинським, воєводою Троцьким і Ельжбетою, яка була у шлюбі з Михайлом Здіславом Замойським, воєводою Смоленським. Але тільки після проведення відповідної люстрації маєтків сестри змогли приступити до користування своїм спадковим майном. Очевидно ця люстрація тривала цілих 5 років (1744-1750), оскільки потрібно було описати кожний маєток та заново обміряти їх кордони з прилеглими землями.З гідно з заповітним актом дочці Михайла Здислава Замойського Катаржині Мнішовій дісталися графства: бранінськііл юбичовські, а також ключі: Вишневецькі, чайчиніські, вірбовіцькі, купальські,м іджіржеські, телеханські, володарські, антоновські, воробйовські і таганські.Князю Огинському та Ельжбетті -панні, а також Августині Константовій графині Платтеровій, Катаржині (дочь Огинских) Антоновій графині Пшездецькій, Геновефі Адамовій Бржостовській і Казіміру Михайлову Бржостовському випало наступне добро: графства комаржевські і дабровські, ключі: чарноостровські, ожуховіські, каролінські, опольські,борщайовіцькі, торжуські, дасжовські і дзюньківські,що у воєводстві київському лежали, разомз містечками Дзюньків, з усіма Юнашками і Наказним, а також з двома фольварками, урочищами Сжарайовка, прозвана Збаражовка, Розкопана Дамба,що до дідицтва того ключа належали.Свідоцтво на право приватної власності було затверджено спеціальноюПодольською комісією в складі: воєводи подольського Вацлава Ржевуцького, Каролья з Влопольських Мішковским, Рохом Михайлом Яблоновським тап ідчашим волинським Древіцьким П.А.Отже у спадок Катаржині Мнішовій дочці Михайла ЗдіславаЗамойського дісталися наступні графства: браницькі і любишовські і, ключі:вишневецькі, купільські, міджіржецькі, телеханські, володарські, антоновські,воробйовські, і таганіцькі.У спадок до князя Огинського і його дружини Ельжбетти-панні, Геновефі Адамовій Бржостовській і Казимиру Михайлову Бржостовському випалонаступне добро: графства комарженські ідабровіцькі, ключі: чарноостровські, ожуховицькі, каролінські, орпольські,борщайовіцькі, торжицькі, дашовські та джунковські…Мовою ориигіналу. Klucze: …. Dzunkowski «in parte w wdztwie kijowl ezacy, z miasteczkami Dziunkowem, i ze wsiami Junaszkami i Nakaznym, z fоlwarkami dwoma, takze uroczyskami Szarajowka przezwana Zbarazowka, Rozkopana Grobla, in parte wolnemi, in parte zabranemi, ktore ad haereditatem et vindicationem do dziedzica tego klucza maja nalezec». У перекладі з польської на українську мову це означає, ..ключ Дзюньківський, що належить до повіту Київського з містечком Дзюньків і селами Юнашки, Наказне, з двома фільварками, а також урочищами Сжарайовка, прозвана Збаражовка, Розкопана Дамба, частина з яких незаймані, частина відібраних силою, які успадковані та витребувані та до дідицтва того ключа мають належати. Право власності засвідчили: Вацлав Ржевуцький, воєвода Подольський, Кароль з Вілопольськіх, Місжковські, Рох Міхаіл Яблоновські, Р.А.Држевіцькі, підчаший волинський, підстароста.11 березня 1772 року відчуваючи, що сил з кожним днем стає все менше, 53-річний граф Антоній - Тадеуш Пшездецького склав заповіт, згідно з яким його володіння – м. Чорний Острів з прилеглими селами відійшлиу спадок до старшого сина Михайла. Графство на Заславлі, а також Дзюньківський ключ, якийскладався з м. Дзюньків та власницьких сіл: Долотецького,Наказного, Обозівки та Юнашок відійшли у спадок до меншого його сина Августа –Домініка Пшездецького.28 березня 1772 року граф Антоній - Тадеуш Пшездецький помер у Варшаві..
~ 1)
~ 2) Антоній Тадеуш Пшездзецький
1772-1799 гг. (X колено)
Міхал с. Антония Пшездецький (1747–1799),
граф, великий литовський писар, підписувався «граф на Чорному Острові». Найімовірніше саме він збудував в містечку родинну резиденцію. Спочатку він, а згодом і його син Константи Пшездецький були маршалками Проскурівського повіту, тобто головами дворянського (шляхетського) зібрання. В Україні наприкінці 18 століття – у 19 столітті маршалком (або маршалом) шляхти в Російській імперії називали місцевого (губернського чи повітового) предводителя дворянства, посада якого була виборною.
Спадкове графа Міхала Пшездецького 1797 года по камеральний і топографічний опис 1797-1799 рр. [ф.115. оп.1. спр.12.]:
1) мѣстечко Черній Островъ и предмѣстье Волчья Гора с.м.т. Чорний Острів, село Вовча Гора, Хмельн. р-н, Хмельн. обл. дерев’яний р-к. костел в ім’я Успіння Пресвятої Богородиці; кам’яна п.ц. в ім’я Преображення Господня ф.115.оп.1. спр.12. арк. 53-54 зв.
2) село Захаровцы - село Захарівці, Хмельн. р-н, Хмельн. обл. дерев’яна п.ц. в ім’я Святого архангела Михаїла
ф.115.оп.1. спр.12. арк. 54 зв.-55.
3) деревня Крачки - село Крачки, Хмельн. р-н, Хмельн. обл.ф.115.оп.1. спр.12. арк. 55.
4) село Катериновка - село Катеринівка, Хмельн. р-н, Хмельн. обл.дерев’яна п.ц. в ім’я Успіня Пресвятої Богородиці
ф.115.оп.1. спр.12. арк. 55 та зв.
5) деревня Антоновка - село Антонівка, Хмельн. р-н,Хмельн. обл.ф.115.оп.1. спр.12. арк. 55 зв.-56.
6) село Осташкы - село Осташки, Хмельн. р-н, Хмельн. обл.дерев’яна п.ц. в ім’я Святого Миколая ф.115.оп.1. спр.12. арк. 56 та зв.
7) село Грузевица - село Грузевиця, Хмельн. р-н, Хмельн. обл.спадкове графа Міхала Пшездецького дерев’яна п.ц. в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці ф.115. оп.1. спр.12. арк. 56 зв.106 9
8) приселокъ Засадки зараз не існує ф.115. оп.1. спр.12. арк. 57.
9) приселокъ Дофіевка зараз не існує ф.115. оп.1. спр.12. арк. 57.
10) село Мелешовцы село Малашівці, Хмельн. р-н, Хмельн. обл. дерев’яна п.ц. в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці ф.115.оп.1. спр.12. арк. 57 зв.
11) село Мартинковцы село Мартинівка, Хмельн. р-н, Хмельн. обл.дерев’яна п.ц. в ім’я Святого Великомученика Димитріяф.115.оп.1. спр.12. арк. 57 зв.-58.
11) село Войтовцысело Бережанка, Хмельн. р-н, Хмельн. обл. дерев’яна п.ц. в ім’я Архистратига Михаїла ф.115.оп.1. спр.12. арк. 58 та зв.
12) село Педосы село Педоси, Хмельн. р-н, Хмельн. обл.дерев’яна п.ц. в ім’я Покрова Пресвятої Богородиціф.115.оп.1. спр.12. арк. 58 зв.-59.
13) село Рѣдкодубы село Рідкодуби, Хмельн. р-н, Хмельн. обл.дерев’яна п.ц. в ім’я Успіня Пресвятої Богородиці
ф.115.оп.1. спр.12. арк. 59.
1799-1856 (XI колено)
Константин Пшездецький (1782-1856)
«Своеволие Пшездецких относительно закрепощения черноостровских крестьян достигло таких границ, что делом о принуждении крестьян работать даже в праздничные дни вынужден был в 1838 году заняться проскуровский уездный суд. Не приняв никаких решений, суд под давлением неоспоримых фактов все же констатировал превышение прав помещиком» [журнал «Подольские епархиальные ведомости», 1883, №30].
До 1861 року жителі села Осташки були кріпаками, обкладались податками. Земля належала графу Костянтину Пшездецькому. Йому у селі належало землі на 40 десятин більше ніж всьому населенню. Крім цього графу належали села Черепiвка, Ставчинці, Манилівка. Економ Топольницький проживав в селі Ставчинці, а в економії села Черепівка був управитель Можвінський. Економія біля поселення Люботин, яке відноситься до села Черепівка, почала будуватися в 1863 році, а до того часу економія була на півдні теперішнього поселення села Черепівки. За свідченням Є. Січинського: «Прихожани – малороси – селяни, з яких чол.. статі – 421; жін.. статі – 415; католиків чол.. статі – 18; жін.. статі – 16; євреїв – 7д. загальної статі. Жителі села - бідні, займаються виключно хліборобством, а ті, що не мають земельних наділів, йдуть на заробітки на цукрові заводи в Чорний Острів, Гонорівку, а також на будівництво залізниці.» Важливим ремеслом була обробка дерева, і в сучасний момент до 50% населення чоловічої статі столярує.
1856-1882 (XII колено)
Кароль Густав Иосиф с. Константина Пшездецький (1818-1882).
Сведений о нём очень мало, хотя это была интереснейшая личность, как впрочем, и все члены клана Пшездецких. Кароль был офицером российской армии. Служил волонтёром в Алжире, где был известен как капитан Pedecchi. С 1878 года начал печататься под псевдонимом Charles de Noire-Isle - Кароль из Черного Острова. Серьезно занимался переводами польскоязычных поэтов на французский язык. Было издано четыре тома: поэты Галиции, Литвы, Украины и Польши.
1872 год Ятвинский Иосиф священник с. Осташки, 2-ой Благочинный округ, Проскуровского уезда
~ Эльжбете Пшездецкой, урождённой Лахман (1830-1900). О ней можно почитать достаточно много. Вот что об этой "даме романтического века" писал современник (наверняка, один из многочисленных её поклонников). "Я познакомился с Пшездецкими, этой парой таких несхожих между собой супругов. Он - грубый гвардейский офицер, в старости - грамотный, но несчастный (?) переводчик на французский язык произведений Мицкевича. Она - знаменитость по имени Лизи Лахман, дочь генерала, якобы экс-еврея. Из самых соблазнительных - самая страстная, из самых приятных - самая приятная, кокетливая, с сапфировыми искрящимися глазами, с губами, как у непристойной вакханки; женщина удивительного обаяния, ума и остроумия, но слишком мягкого сердца. Она видела у своих ног, почти до самой своей старости, страстно влюбленных в неё мужчин, которые до сих пор живут ею". Она была близко знакома с Проспером Мериме и вела с ним длительную переписку. Поговаривали, что между ними была любовь, и Эльжбета была прототипом его повести "Lokisa".
Она часто навещала Проспера Мериме в Каннах, когда Пшездецкие зимовали во Французской Ривьере на своей вилле - в Ницце.Графиня переписывалась с Дельфиной Потоцкой - еще одной дамой из романтического века. (Запомните это имя. У меня в планах написать о её бурной жизни, но только в том случае, если мне удастся посетить Мурованые Куриловцы. Уверена, что вы тоже ничего не знаете об этом городке Винницкой области, где родилась и вышла замуж Дельфина Комар-Потоцкая, оставившая память о своих многочисленных романах с известными великосветскими личностями. Куда там - знаменитой Софии Потоцкой Витт!)
Уже в конце жизни, будучи прабабушкой Эльжбета познакомилась с Генрихом Сенкевичем, которого приглашала к себе в гости.
Возможно, что денежные дела графини были не очень хороши, потому что в 1898 году она продаёт своё имение в Черном Острове российской графине Игнатьевой, но с условием, что она будет доживать здесь свой век. Но 7 июня 1900 году, возвратясь в Черный Остров на летние каникулы из Ниццы, Эльжбета Пшездецкая умирает. Вечный покой она обретает рядом со своими мужем Каролем и дочерью Лаурой. И это были последние останки, погребенные в усыпальнице Пшездецких.
А графиня Игнатьева (узнать бы о ней!), чтобы проплатить карточные долги своего супруга, сдала имение и 511 десятин плодородной земли в аренду то ли донским казакам (?) то ли какому-то немецкому барону (?).
1882-1917 (XIII колено)
грф. Мария Карловна Пшездецкая (1850-1929)
в 1869 году была удачно выдана замуж за графа Викентия Валевского (1841-1896). Свадьбу праздновали в Вистбадене. Очевидно, брак был удачный, так как у Марии и Викентия было шесть детей.
В 1914 Черный-Остров, м., съ предместьями: Mapьяновка, Ляпинцы и Волчья гора, ее. ІІедосы, Р дкозубыг
Грузевица и дд Войтовцы и Мартыновка, нос. Засадки и фольв. Бродоьъ, принадл. графин Марье Карловне
Колонно-Валевской (р.-к.). Влад. жит. въ г. Варшав , Новый св тъ, № 35. Всей земли въ іш ніи 4430 д. 176 с , въ томъ числ : усадебн.—115 д. 480 с., пахотн. —2084 д. 1477 с, л са—1171 д. 1370 с , выгон, и с н.—303 д. 1732 с. и неудобн.—754 д. 2317 с. Именіе находится въ управленіи. Представительница имнія— графиня Елисавета Юрьевна Пржездзецкая. Также владельцами в мiстечку Чорний Острiв были 1914 - Волконская София Михайловна 2881 дес., м. Черно-Остров, Кисилев Иван Петрович 114 дес., м. Черно-Остров.
Лаура Карловна Пшездецкая
Комментариев нет:
Отправить комментарий