1574-1641 (IV колено,V колено)
кн. Костянтин Костянтинович Вишневецкий (* 1564 † 1641)
Староста черкаський (1620-1638 рр.), воєвода белзький (1636-1638 рр.), руський (1638-1641 рр.).
~ 1). Анна Василівна Загоровська;
~ 2). Урсуля Мнішек;
~ 3) Катерина Корнякт;
~ 4) Гелена Струсь
«Neue Zeitung. Wahrhaftige Beschreibung was sich in Polen, dem Land Podolien im Jahre 1589 zugetragen hat / Нова газета. Правдивий опис того, що відбулося в Польщі, у Подільській землі 1589 р.» (Гданськ, 1589; Нюрнберг, 15893)
Примірники нюрнберзького видання збереглися у Вроцлаві (Оssolineum) і Гданську (може, з останнього плинуть дані про окремий гданський друк?). Наразі легкодоступний у е-версії за адресою: http://cbdu.id.uw.edu.pl/2230/ Оповідь тут коротша – з 17.VIII до 1.ІХ.1589 р. (зроблена на основі листа до Кракова від 7.ІХ.1589 р., вона завершується битвою з татарами на Дністрі і про подальшу конфронтацію із турками вже не пише) за італійський і французький варіанти та має фактографічні відмінності (отже, частково, джерела різні).
Цікавий список полеглих і поранених польських офіцерів (під час всього татарського набігу) подала нюрнберзька реляція. У ньому – «пан Струсь [Якуб Струсь]», «старий пан Куропатва56 зі своєю жінкою», «ротмістр Подльовський [полонений Миколай Подльодовський]», «пан Падльоновський [2-й полонений Подльодовський] із своєю жінкою і дітьми», «пан Стріца <Stritza> з обома Клатвічськими [Klettwitz у Бранденбурзі?] та обома Варшавськими братами були вивезені», «пан ротмістр Потоцький поколотий», «князь Ворловський <Worlowszky> [Воронецький?], який був захоплений і при втечі зламав шию», «пан староста снятинський [Миколай Язловецький], який зламав руку». Татари також спалили такі замки і оселі – Лосинів <Lossinaw> (з мурованим будинком?)57, пана Влодка Чорний Острів <Tzernaw Ostrorogk> та інші замки та села. ДМИТРО ВИРСЬКИЙ. «РОЗГРОМ ТАТАР І ТУРКІВ…» (ПАРИЖ, 1590) – АНОНІМНА РЕЛЯЦІЯ «МІЖНАРОДНА» ПРО НАБІГ ТАТАР 1589 Р.
кн. Костянтин Костянтинович Вишневецкий (* 1564 † 1641)
Староста черкаський (1620-1638 рр.), воєвода белзький (1636-1638 рр.), руський (1638-1641 рр.).
~ 1). Анна Василівна Загоровська;
~ 2). Урсуля Мнішек;
~ 3) Катерина Корнякт;
~ 4) Гелена Струсь
«Neue Zeitung. Wahrhaftige Beschreibung was sich in Polen, dem Land Podolien im Jahre 1589 zugetragen hat / Нова газета. Правдивий опис того, що відбулося в Польщі, у Подільській землі 1589 р.» (Гданськ, 1589; Нюрнберг, 15893)
Примірники нюрнберзького видання збереглися у Вроцлаві (Оssolineum) і Гданську (може, з останнього плинуть дані про окремий гданський друк?). Наразі легкодоступний у е-версії за адресою: http://cbdu.id.uw.edu.pl/2230/ Оповідь тут коротша – з 17.VIII до 1.ІХ.1589 р. (зроблена на основі листа до Кракова від 7.ІХ.1589 р., вона завершується битвою з татарами на Дністрі і про подальшу конфронтацію із турками вже не пише) за італійський і французький варіанти та має фактографічні відмінності (отже, частково, джерела різні).
Цікавий список полеглих і поранених польських офіцерів (під час всього татарського набігу) подала нюрнберзька реляція. У ньому – «пан Струсь [Якуб Струсь]», «старий пан Куропатва56 зі своєю жінкою», «ротмістр Подльовський [полонений Миколай Подльодовський]», «пан Падльоновський [2-й полонений Подльодовський] із своєю жінкою і дітьми», «пан Стріца <Stritza> з обома Клатвічськими [Klettwitz у Бранденбурзі?] та обома Варшавськими братами були вивезені», «пан ротмістр Потоцький поколотий», «князь Ворловський <Worlowszky> [Воронецький?], який був захоплений і при втечі зламав шию», «пан староста снятинський [Миколай Язловецький], який зламав руку». Татари також спалили такі замки і оселі – Лосинів <Lossinaw> (з мурованим будинком?)57, пана Влодка Чорний Острів <Tzernaw Ostrorogk> та інші замки та села. ДМИТРО ВИРСЬКИЙ. «РОЗГРОМ ТАТАР І ТУРКІВ…» (ПАРИЖ, 1590) – АНОНІМНА РЕЛЯЦІЯ «МІЖНАРОДНА» ПРО НАБІГ ТАТАР 1589 Р.
Костянтин Іванович отримав у родових володіннях частину замку й міста Вишневця та згада-ний вище Дорофіївський маєток. У 1560 р. він виклопотав привілей на осадження тут містечка [7, кн. 38, л. 249 об.–250]. У 60-х роках XVI ст. Під час освоєння земель у басейні р. Збруч на основі Дорофіївського маєтку сформувалася нова волость із центром у поселенні Маначин. Місто під цією назвою вперше згадується в листі князя 1569 р. [2, кн. 12, арк. 16–17], а замок – у 1584 р. [1, кн. 23, арк. 132 зв.]. Спадщина Костянтина Івановича залишилася синові Костянтину. У записі останнього 1595 р. дружині фігурують замок і третя частина Старого Вишневецького міста та замок і місто Маначин [2, кн. 15, арк. 208б–208б зв.]. У 1627 р. свою третину міста Старий Вишневець із
шістьма селами Костянтин Костянтинович передав синові Янушу [2, кн. 43, арк. 56–58]. 1631 р. Януш Костянтинович та його сестра Гелена, заміжня за Станіславом Варшицьким, успадкували володіння князя Юрія Збаразького. За угодою князя із сестрою, укладеною 2 березня 1633 р., пані Варшицька отримала міста й замки Прилуки та Новий Збараж із відповідними округами в Брацлавському воєводстві та замок і місто Гриців із низкою сіл на Волині [2, кн. 41, арк. 46–49 зв.], а решта спадщини князів Збаразьких (у тому числі волинські замки Збараж, Новий Збараж, Янушпіль, Дрибова) залишилася Янушу Вишневецькому [2, кн. 40, арк. 36–37]. Замок Гриців із підпорядкованою йому округою перебував у Гелени Варшицької до кінця досліджуваного періоду, оскільки присяжні свідчення 1650–1651 рр. про кількість димів фіксують цей комплекс у руках її чоловіка [11, с. 454, 486]. Спадщина Януша Костянтиновича (†1636) залишилася синам Дмитрові-Юрію і Костянтинові-Криштофу. Спочатку діти князя перебували під опікою його батька, а після смерті Костянтина Костянтиновича ((†1641) – Яреми Михайловича Вишневецького, і тільки у 1649 р., коли старшому із синів виповнилося 18 років, він перебрав батькову спадщину до своїх рук [35, s. 118–127, 313–314]. Крім отчини, братам Вишневецьким належала також (нарівні з двоюрідною сестрою Констанцією Юріївною [37, s. 572]) половина володінь діда, складовою якої була Маначинська волость із замком, що був її центром. Судячи з присяжного свідчення 1651 р. про кількість димів, цей маєтковий комплекс увійшов у їхню частку [4, арк. 22 зв.].
1. Центральний державний історичний архів України в Києві, ф. 21 (Кременецький ґродський суд), оп. 1. 2. Там само, ф. 22 (Кременецький земський суд), оп. 1. 4. Інститут рукопису Центральної наукової бібліотеки ім. В. Вернадського НАН
України, ф. 83 (Архів Каманіна), спр. 53. 7. Российский государственный архив древних актов, ф. 389 (Литовская Метрика), оп. 1. 11. Архив Юго-Западной России, издаваемый Временной комиссией для разбора древних актов, состоящей при киевском, подольском и волынском генерал-губернаторе. – К., 1890. – Ч. 7. – Т. 2: Акты о заселении Юго-Западной России. 35. Tomkiewicz W. Jeremi Wiśniowiecki (1612–1651). – Warszawa, 1933. 37. Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. – Warszawa, 1895.
Спадщина Костянтина Івановича
Вишневецького в 1583 р. складалася з
частини Вишнівця з низкою сіл та
Маначинськоїволості. Вишневецьку групу
поселень володінняродичіврозділилина дві
частини, одну з яких становили залишена
батькомчастинаВишнівця з прилеглимидо
міста новими селами Федьківці й Раковець,
а другаохоплювалауспадкованіпісля дядька
Федора Манів і Чайчинці, осілі поряд нові
села Кравчики, Котюжинці й Гришківці,
набуті батькомОкнини та придбану самим
КостянтиномІвановичем у 1562 р. у вдови
кременецького війта Михайла Скуйбіди
Горинку[4, с. 74]. Як наголосивВ.Д. Собчук,
Маначинська волость сформувалася на
притоці Збруча р. Грабарці на ґрунтах
Дорофіївськогомаєтку, успадкованогопісля
Федора Вишневецького. У 1560 р. князь
Костянтин виклопотав привілей на
осадження тутмістечка, відомогопотімпід
назвою Маначин. У1583 р., крімМаначина,
у волості були села Третички, Зелена,
Балківці, Рабіївка, Клонини, Коростова,
Курилівка, Острівець, Баглаївка, Дорофіївка,
Вовчківці, Фепівці й Мишинка. Ще одне
поселення – Війтівці – у 1569 р. отримав від
князя разом із посадою війта слуга Бартош
Кривицький [4, с. 74]
Князь Костянтин Костянтинович
Вишневецький, за даними О. Барановича,
впершійполовиніХVІІст. володівселищами
Федьківці (47 димів), Чайчинці (83 дими),
Манів (43 дими), Великі Окнини (78 димів),
Малі Окнини (26 димів), Котюржинці (43
дими), Раковець (38 димів), Кривчики (17
димів) у Вишнівецькій волості, а також
містом Маначин (301 дим), селищами
Янушівці (20 димів), Бальківці (42 дими),
Писарівка (12 димів), Рабіївка (36 димів),
Зеленівка (17 димів), Кривачинці(15 димів),
Війтівці (28 димів), Порохня (5 димів),
Баглаївка (2 дими), Озеряни (129 димів),
Третинники(10 димів), Коростова(34 дими),
Дорофіївка (55 димів), Вовчківці(31 дим),
Пеньківці (26 димів), Прозівці (16 димів),
Піївка (29 димів) уМаначинськійволості[1,
с. 101, 102]. За даними Н.М. Яковенко, у
Київському воєводстві у володінні князя
Костянтина, який був до тогож власником
половини Брагинської волості, перебувало
3800 димів [6, с. 83].
У той же період на Волині князь Януш
Вишневецький, як староста кременецький,
згідно з О. Барановичем, володів містом
Кременець (1119 димів) і селищами
Писарівка (26 димів), Тетильківці(77 димів),
Жолоб (73 дими), Підлісці (67 димів), Млинівці(22 дими), Шпиколоси(89 димів),
Вілія (80 димів), Сапанів (48 димів), Дунаїв
(43 дими), Колосова(18 димів), Цеценівці(42
дими) й Пляшева (68 димів)[1, с. 90]. Також
на правах дідичного володіння він був
власником селищ Підгайці, Кудлаївка і
Янківці (разом92 дими), Кушлин(153 дими),
Горинка(100 димів) іБілаКриниця (31 дим).
У 1635 р. князь Януш Вишневецький як
спадкоємець князя Юрія Збаразького віддав
своїй сестрі Олені, дружині Станіслава
Варшицького, землі Смолен, Пільче, Мжигод
(Mrzygуd), Казімержу-Велике (Kazimierzк-
Wielk№) та інші, разом два містечка і 39 сіл
[10, с. 572].
Дмитро-Юрій з братом Костянтином-
Криштофом, за твердженнямЮ. Вольфа, 2
жовтня 1653 р. здійснили поділ українських
земель, внаслідок чого Дмитро отримав
частину Немирівщизни (Niemirowszczyznк)
і Бершадчизни (Berszadczyznк)[10, с. 573].
1. Баранович О. Залюднення України перед
Хмельниччиною/ О. Баранович. – К., 1931. – Т. 1.
Залюднення Волинського воєводства в першій
половиніХVІІст.–155 с.
4. Собчук В.Д. Знать Південної Волині на схилі
середніх віків. Історико-генеалогічне та історико-
географічнедослідження: Дис… канд. іст. наук/ В.Д.
Собчук. – К.,2002.
6. Яковенко Н.М. Склад шляхти-землевласників
Київського воєводстванапередодніВизвольної
війни українського народу 1648-1654 рр. /
Н.М. Яковенко// ФеодалізмнаУкраїні. – К., 1990. –
С.79-99.
10. Wolff J. Kniaziowie Litewsko-Ruscy od ko сca
czternastegowieku/J.Wolff.–Warszawa,1895.–698s.
кн. Януш с. Константина Вишневецкий (* 1598 † 1636)
Староста кременецький (1627-1636 рр.), конюший коронний (з 1633 р.).
~ Євгенія-Катерина Тишкевич
1641-1686 (VI колено)
кн. Костянтин-Криштоф с. Януша Вишневецкий (* 1633 † 1686)
Князь вишневецький (1682-1686 рр.), воєвода подільський (1673-1676 рр.), брацлавський (1676-1678 рр.), белзький (1678-1686 рр.).
В 1671 Чорний Острів належав дядькові короля Михайла Вишневецького — князю Костянтину Вишневецькому, місто мало природній захист озерами та річкою Бог. На той час Чорний Острів був взагалі-то великим містом. В 1667 татари не змогли взяти місто і відступили. В місті був дерев'яний костел та церква. Місто було забудоване дерев'яними будинками. Замок знаходився на окремому острові і був оточений земляним валом та палісадом. Будинків всередині замку не було.
~ 1). Урсула-Тереза Мнішек († 1668 р.);
~ 2). Анна Ходоровська († 1711 р.)
1686-1744 гг. (VII колено)
кн. Михайло Вишневецький (* 1680 † 1744)
Князь вишневецький (1741-1744 рр.), староста пінський, волковиський, глинянський, тухольський, вільківський, кірсненський, метельський, мерецький, каштелян віленський (1703-1706 рр.), воєвода віленський (1706-1707, 1735-1744 рр.), гетьман польний литовський (1702-1703 рр.), гетьман великий литовський (1703-1707, 1730, 1735-1744 рр.), канцлер литовський (з 1720 р.).
Після припинення чоловічої лінії Вишневецьких на Михайловi Вишневецькому, воєводі Віленському, великому канцлер! Литовському, в 1744 році поселения та багато іншого успадкували онуки князя Михаила та Катерини Огінської: Ганна Огінська і Єлизавета Замойська.
Село Осташки вперше згадується з 1733 р. [ІМСХм]. Церква св.Миколи збудована у 1733 г. (чи 1789 р.) – дерев’яна триверха.[ГСК, с. 241].
~ 1). 1695 р. кн. Катерина Дольська († 1725 р.);
~ 2). 1725 р. кн. Магдалина Чорторийська († 1728 р.);
~ 3). 1730 р. кн. Текла-Роза Радзивіл (* 1703† 1747).
1744-1750? (VIII колено)
княжна Анна д. Михала Вишневецкая (* 1700 † 1732)
~ 1721 р. кн. Иосиф Огінський (* бл.1693 † 1736)
княжна Эльжбета д. Михала Вишневецкая (* 1701 † 1770)
~ 1722 р. Міхал Замойський (* бл. 1679† 1735)
1750-1772 (IX Колено)
шістьма селами Костянтин Костянтинович передав синові Янушу [2, кн. 43, арк. 56–58]. 1631 р. Януш Костянтинович та його сестра Гелена, заміжня за Станіславом Варшицьким, успадкували володіння князя Юрія Збаразького. За угодою князя із сестрою, укладеною 2 березня 1633 р., пані Варшицька отримала міста й замки Прилуки та Новий Збараж із відповідними округами в Брацлавському воєводстві та замок і місто Гриців із низкою сіл на Волині [2, кн. 41, арк. 46–49 зв.], а решта спадщини князів Збаразьких (у тому числі волинські замки Збараж, Новий Збараж, Янушпіль, Дрибова) залишилася Янушу Вишневецькому [2, кн. 40, арк. 36–37]. Замок Гриців із підпорядкованою йому округою перебував у Гелени Варшицької до кінця досліджуваного періоду, оскільки присяжні свідчення 1650–1651 рр. про кількість димів фіксують цей комплекс у руках її чоловіка [11, с. 454, 486]. Спадщина Януша Костянтиновича (†1636) залишилася синам Дмитрові-Юрію і Костянтинові-Криштофу. Спочатку діти князя перебували під опікою його батька, а після смерті Костянтина Костянтиновича ((†1641) – Яреми Михайловича Вишневецького, і тільки у 1649 р., коли старшому із синів виповнилося 18 років, він перебрав батькову спадщину до своїх рук [35, s. 118–127, 313–314]. Крім отчини, братам Вишневецьким належала також (нарівні з двоюрідною сестрою Констанцією Юріївною [37, s. 572]) половина володінь діда, складовою якої була Маначинська волость із замком, що був її центром. Судячи з присяжного свідчення 1651 р. про кількість димів, цей маєтковий комплекс увійшов у їхню частку [4, арк. 22 зв.].
1. Центральний державний історичний архів України в Києві, ф. 21 (Кременецький ґродський суд), оп. 1. 2. Там само, ф. 22 (Кременецький земський суд), оп. 1. 4. Інститут рукопису Центральної наукової бібліотеки ім. В. Вернадського НАН
України, ф. 83 (Архів Каманіна), спр. 53. 7. Российский государственный архив древних актов, ф. 389 (Литовская Метрика), оп. 1. 11. Архив Юго-Западной России, издаваемый Временной комиссией для разбора древних актов, состоящей при киевском, подольском и волынском генерал-губернаторе. – К., 1890. – Ч. 7. – Т. 2: Акты о заселении Юго-Западной России. 35. Tomkiewicz W. Jeremi Wiśniowiecki (1612–1651). – Warszawa, 1933. 37. Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. – Warszawa, 1895.
Спадщина Костянтина Івановича
Вишневецького в 1583 р. складалася з
частини Вишнівця з низкою сіл та
Маначинськоїволості. Вишневецьку групу
поселень володінняродичіврозділилина дві
частини, одну з яких становили залишена
батькомчастинаВишнівця з прилеглимидо
міста новими селами Федьківці й Раковець,
а другаохоплювалауспадкованіпісля дядька
Федора Манів і Чайчинці, осілі поряд нові
села Кравчики, Котюжинці й Гришківці,
набуті батькомОкнини та придбану самим
КостянтиномІвановичем у 1562 р. у вдови
кременецького війта Михайла Скуйбіди
Горинку[4, с. 74]. Як наголосивВ.Д. Собчук,
Маначинська волость сформувалася на
притоці Збруча р. Грабарці на ґрунтах
Дорофіївськогомаєтку, успадкованогопісля
Федора Вишневецького. У 1560 р. князь
Костянтин виклопотав привілей на
осадження тутмістечка, відомогопотімпід
назвою Маначин. У1583 р., крімМаначина,
у волості були села Третички, Зелена,
Балківці, Рабіївка, Клонини, Коростова,
Курилівка, Острівець, Баглаївка, Дорофіївка,
Вовчківці, Фепівці й Мишинка. Ще одне
поселення – Війтівці – у 1569 р. отримав від
князя разом із посадою війта слуга Бартош
Кривицький [4, с. 74]
Князь Костянтин Костянтинович
Вишневецький, за даними О. Барановича,
впершійполовиніХVІІст. володівселищами
Федьківці (47 димів), Чайчинці (83 дими),
Манів (43 дими), Великі Окнини (78 димів),
Малі Окнини (26 димів), Котюржинці (43
дими), Раковець (38 димів), Кривчики (17
димів) у Вишнівецькій волості, а також
містом Маначин (301 дим), селищами
Янушівці (20 димів), Бальківці (42 дими),
Писарівка (12 димів), Рабіївка (36 димів),
Зеленівка (17 димів), Кривачинці(15 димів),
Війтівці (28 димів), Порохня (5 димів),
Баглаївка (2 дими), Озеряни (129 димів),
Третинники(10 димів), Коростова(34 дими),
Дорофіївка (55 димів), Вовчківці(31 дим),
Пеньківці (26 димів), Прозівці (16 димів),
Піївка (29 димів) уМаначинськійволості[1,
с. 101, 102]. За даними Н.М. Яковенко, у
Київському воєводстві у володінні князя
Костянтина, який був до тогож власником
половини Брагинської волості, перебувало
3800 димів [6, с. 83].
У той же період на Волині князь Януш
Вишневецький, як староста кременецький,
згідно з О. Барановичем, володів містом
Кременець (1119 димів) і селищами
Писарівка (26 димів), Тетильківці(77 димів),
Жолоб (73 дими), Підлісці (67 димів), Млинівці(22 дими), Шпиколоси(89 димів),
Вілія (80 димів), Сапанів (48 димів), Дунаїв
(43 дими), Колосова(18 димів), Цеценівці(42
дими) й Пляшева (68 димів)[1, с. 90]. Також
на правах дідичного володіння він був
власником селищ Підгайці, Кудлаївка і
Янківці (разом92 дими), Кушлин(153 дими),
Горинка(100 димів) іБілаКриниця (31 дим).
У 1635 р. князь Януш Вишневецький як
спадкоємець князя Юрія Збаразького віддав
своїй сестрі Олені, дружині Станіслава
Варшицького, землі Смолен, Пільче, Мжигод
(Mrzygуd), Казімержу-Велике (Kazimierzк-
Wielk№) та інші, разом два містечка і 39 сіл
[10, с. 572].
Дмитро-Юрій з братом Костянтином-
Криштофом, за твердженнямЮ. Вольфа, 2
жовтня 1653 р. здійснили поділ українських
земель, внаслідок чого Дмитро отримав
частину Немирівщизни (Niemirowszczyznк)
і Бершадчизни (Berszadczyznк)[10, с. 573].
1. Баранович О. Залюднення України перед
Хмельниччиною/ О. Баранович. – К., 1931. – Т. 1.
Залюднення Волинського воєводства в першій
половиніХVІІст.–155 с.
4. Собчук В.Д. Знать Південної Волині на схилі
середніх віків. Історико-генеалогічне та історико-
географічнедослідження: Дис… канд. іст. наук/ В.Д.
Собчук. – К.,2002.
6. Яковенко Н.М. Склад шляхти-землевласників
Київського воєводстванапередодніВизвольної
війни українського народу 1648-1654 рр. /
Н.М. Яковенко// ФеодалізмнаУкраїні. – К., 1990. –
С.79-99.
10. Wolff J. Kniaziowie Litewsko-Ruscy od ko сca
czternastegowieku/J.Wolff.–Warszawa,1895.–698s.
кн. Януш с. Константина Вишневецкий (* 1598 † 1636)
Староста кременецький (1627-1636 рр.), конюший коронний (з 1633 р.).
~ Євгенія-Катерина Тишкевич
1641-1686 (VI колено)
кн. Костянтин-Криштоф с. Януша Вишневецкий (* 1633 † 1686)
Князь вишневецький (1682-1686 рр.), воєвода подільський (1673-1676 рр.), брацлавський (1676-1678 рр.), белзький (1678-1686 рр.).
В 1671 Чорний Острів належав дядькові короля Михайла Вишневецького — князю Костянтину Вишневецькому, місто мало природній захист озерами та річкою Бог. На той час Чорний Острів був взагалі-то великим містом. В 1667 татари не змогли взяти місто і відступили. В місті був дерев'яний костел та церква. Місто було забудоване дерев'яними будинками. Замок знаходився на окремому острові і був оточений земляним валом та палісадом. Будинків всередині замку не було.
~ 1). Урсула-Тереза Мнішек († 1668 р.);
~ 2). Анна Ходоровська († 1711 р.)
1686-1744 гг. (VII колено)
кн. Михайло Вишневецький (* 1680 † 1744)
Князь вишневецький (1741-1744 рр.), староста пінський, волковиський, глинянський, тухольський, вільківський, кірсненський, метельський, мерецький, каштелян віленський (1703-1706 рр.), воєвода віленський (1706-1707, 1735-1744 рр.), гетьман польний литовський (1702-1703 рр.), гетьман великий литовський (1703-1707, 1730, 1735-1744 рр.), канцлер литовський (з 1720 р.).
Після припинення чоловічої лінії Вишневецьких на Михайловi Вишневецькому, воєводі Віленському, великому канцлер! Литовському, в 1744 році поселения та багато іншого успадкували онуки князя Михаила та Катерини Огінської: Ганна Огінська і Єлизавета Замойська.
Село Осташки вперше згадується з 1733 р. [ІМСХм]. Церква св.Миколи збудована у 1733 г. (чи 1789 р.) – дерев’яна триверха.[ГСК, с. 241].
~ 1). 1695 р. кн. Катерина Дольська († 1725 р.);
~ 2). 1725 р. кн. Магдалина Чорторийська († 1728 р.);
~ 3). 1730 р. кн. Текла-Роза Радзивіл (* 1703† 1747).
1744-1750? (VIII колено)
княжна Анна д. Михала Вишневецкая (* 1700 † 1732)
~ 1721 р. кн. Иосиф Огінський (* бл.1693 † 1736)
княжна Эльжбета д. Михала Вишневецкая (* 1701 † 1770)
~ 1722 р. Міхал Замойський (* бл. 1679† 1735)
1750-1772 (IX Колено)
Комментариев нет:
Отправить комментарий